Ангела Меркель зробила багато для того, щоб в Україні був мир та стабільність. Фото: колаж "Сьогодні"
Ангела Меркель 16 років очолювала уряд Німеччини. Після виборів в Бундестаг 26 вересня і формування нової коаліції вона піде з посади канцлера ФРН. Сайт "Сегодня" згадав основні позитивні і негативні моменти політики Меркель стосовно України.
Україна вийшла з сліпої зони
Ангела Меркель стала канцлером в листопаді 2005-го і протягом перших двох термінів її управління Україна не була топ-темою на порядку денному ФРН. Меркель застала чотирьох лідерів України: Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка і Володимира Зеленського.
Під час президентства Ющенка і Януковича в німецько-українських відносинах не було вагомих проривів. Євромайдан, анексія Криму Росією і війна на Донбасі кардинально змінили ситуацію. Україна вийшла з сліпої зони Німеччини і Меркель.
Перший візит до Києва
21 липня 2008 року Ангела Меркель відвідала Київ. Це був перший візит глави німецького уряду в Україні після "помаранчевої" революції. Незважаючи на те, що в 2004 році в Німеччині до України ставилися з великою симпатією, і навіть Ангела Меркель тоді під час засідання в Бундестазі поклала перед собою на стіл помаранчевий апельсин на знак підтримки "Помаранчевої революції", зустріч із Ющенком німецька сторона кілька разів відкладала.
Однією з причин напружених відносин між Берліном і Києвом була відмова Україні в отриманні плану дій щодо членства в НАТО, ініціатором якого була Меркель.
Україна і НАТО
У квітні 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті Україні та Грузії відмовили в отриманні ПДЧ в Альянсі. Роль канцлера Німеччини була однією з ключових. Меркель проголосувала "проти".
Колишній президент України Віктор Ющенко заявив про позицію канцлера Німеччини, яка "шокувала" його тоді.
"Ми зібралися – сім-вісім президентів – і пішли до Меркель. Відбувся дуже короткий, хвилин на п'ять, діалог. Меркель вказала на те, що проєкт НАТО на той момент розділяла лише третина українців, і це зупиняло західні країни в подальшій інтеграції. Наша розмова на цьому закінчився. Для мене аргументи, які Меркель висловила тоді, до сьогодні не прийняті і неприйнятні", – розповів Ющенко в інтерв'ю телеканалу "Україна 24" .
Меркель і Тимошенко
У 2012 році Канцлер ФРН виступила на захист екс-прем'єра України Юлії Тимошенко, яка була засуджена до семи років позбавлення волі за звинуваченням у порушенні закону при укладенні газових контрактів із Росією. До Німеччини навіть запросили дочка Тимошенко Євгенія і обговорили з нею подачу позову в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). А в Україні, для надання медичної допомоги Юлії Тимошенко, відправили німецького лікаря.
Угода про асоціацію з ЄС
У 2014 році Україна та ЄС підписали Угоду про асоціацію. Цьому передували народні хвилювання на Майдані після припинення процесу євроінтеграції Віктором Януковичем.
Нагадаємо, в листопаді 2013 року канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Литви Даля Грібаускайте намагалися вмовити Віктора Януковича підписати угоду про асоціацію Україна-ЄС. На що президент України відповів, що вже є рішення уряду – не підписувати документ. При цьому в кулуарах саміту "Східного партнерства" Янукович поскаржився канцлеру Німеччини на тиск із боку Росії.
"Я три з половиною роки в дуже нерівних умовах із дуже сильною Росією був один на один", – сказав Янукович, вдаривши кулаком об кулак.
В результаті зміни влади і конфлікту з РФ Київ знову почав активне зближення з Євросоюзом.
Мінські угоди – 2
11-12 лютого 2015 року на саміті в Мінську Ангелою Меркель, а також керівниками Франції, України та Росії у форматі "нормандської четвірки" було погоджено і підписано Друге мінське угоду про врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Пізніше Мінські домовленості були схвалені спеціальною резолюцією Ради Безпеки ООН.
Невизнання голодомору
У 2019-му уряд Німеччини заявив, що не вважає масову загибель громадян СРСР від голоду в 1932-1933 роках геноцидом українського народу. В уряді пояснили, що лише після 1948 року в міжнародному праві з'явилося визначення того, за яких умов можна говорити про геноцид. Тому існує різниця між політичною і міжнародно-правовою оцінкою тих подій. Посол України в Німеччині Андрій Мельник закликав переформатувати українсько-німецьку історичну комісію за її бездіяльність.
Анексія Криму
Ангела Меркель не раз заявляла про те, що анексія Росією Криму є порушенням територіальної цілісності України. Свою позицію канцлер ФРН не змінила і під час зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним 20 серпня 2021 року.
Протидія агресії Росії
У підтримці України проти агресії Росії саме Берлін став основним гравцем на міжнародній арені. Меркель переконувала країни Євросоюзу ввести санкції проти Росії, а також своїм авторитетом намагалася впливати на Володимира Путіна. Зокрема, в Мінську, в лютому 2015 року, канцлер вела переговори протягом 17 годин. Розмова зміг зупинити гарячу фазу бойових дій на Донбасі, хоча питання остаточного завершення війни ще залишається відкритим.
Північний потік – 2
Підтримка будівництва російського газопроводу "Північний потік – 2" в обхід України стала одним із головних непорозумінь між Києвом і Берліном. Меркель стверджує, що це економічний проєкт і не треба його політизувати. У той же час Україна, Польща, країни Балтії і США вважають, що через ЄС стає енергетично залежною від РФ. Проте Росія успішно завершила будівництво газопроводу.
Підтримка реформ в Україні
Незважаючи на обурення Києва через підтримку Німеччиною "Північного потоку – 2", відносини України і ФРН сьогодні набагато краще, ніж під час початку канцлерства Меркель. Німеччина є третім найбільшим фінансовим донором України після ЄС в цілому і США. Німці інвестували сотні мільйонів євро в українські реформи, а також консультували український уряд, особливо в питаннях децентралізації.
Українці також довіряють Меркель. За даними соцопитувань, канцлер ФРН користується більшою суспільною підтримкою, ніж лідери інших країн. Зокрема, згідно з даними соцгрупи "Рейтинг", до Меркель позитивно ставляться 73% громадян України. І хоча після "Північного потоку – 2" показники Меркель злегка знизилися, у неї все одно залишається найвищий рейтинг серед ключових світових політиків.
Україна в сфері інтересів ФРН
Глава Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов зазначає, що в політиці Ангели Меркель стосовно України переважали позитивні моменти.
"Меркель засудила анексію Криму, сприяла організації зустрічей в "нормандському форматі", без неї не було б Мінська", – говорить "Сегодня" експерт.
З ним погоджується політолог-міжнародник, магістр державного управління Володимир Воля.
"Завдяки Меркель на зустрічі в Мінську було зупинено наступ ворожих сил на Донбасі. Україна могла б втратити не тільки ОРДЛО, але і Маріуполь, і інші території", – пояснює нам Воля.
Також політологи відмітили участь канцлера ФРН у виділенні Євросоюзом фінансової допомоги Україні і в підтримці нашої країни в проведенні реформ.
"Допомога Німеччини відчувається досить сильно. Так, Меркель не посприяла Україні в отриманні ПДЧ в НАТО. Але це було не тільки її рішення. Франція і США так само не підтримали. Не хотіли загострювати відносини з Росією. Сьогодні Захід повернувся до цього питання, і можливо, ситуація зміниться", – каже Карасьов.
Володимир Воля звертає увагу на негативне ставлення деяких українських політиків до Ангели Меркель через її підтримки запуску "Північного потоку – 2".
"Північний потік – 2" економічно вигідний ФРН. У той же час Меркель розуміє, що через запуск газопроводу Україна зазнає фінансових втрат, тому намагається надати нам якісь гарантії", – каже Воля.
Політологи підкреслюють, що Ангела Меркель є канцлером Німеччини, а не президентом України.
"Природно, насамперед вона думає про інтереси своєї країни. Але в сфері інтересів ФРН також знаходиться Україна. Ангела Меркель зробила дуже багато для того, щоб в Україні був мир і стабільність", – резюмує Карасьов.
Нагадаємо, 26 вересня пройдуть вибори, після яких виберуть нового канцлера замість Меркель.
Євросоюз томно, але з цікавістю спостерігає за тим, хто стане на чолі однієї з найсильніших країн, як після цього зміниться внутрішня і зовнішня політика, відносини з Росією та Брюсселем, чи запрацює "Північний потік – 2".
Разом із тим ця політична трансформація, від якої Німеччина вже порядком відвикла, послаблює віжки німецького впливу і дає сильну конкурентну можливість Франції.